Дані про щеплення в документації, 

необхідній для вступу дитини до дошкільного закладу

Для прийому дітей до дошкільного закладу старшій медичній сестрі необхідно отримати проходження дитиною медичного огляду. Для цього адміністрація дошкільного навчального закладу надає батькам інформацію про те, яку медичну документацію слід підготувати для вступу до нього.

Відповідно до пункту 2.3 Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.11.2002 №434,  медична документація (зокрема, за формою № 026/о) включає :

результати обов’язкового медичного профілактичного огляду, диспансеризації та оздоровлення з висновками спеціалістів;

дані про профілактичні щеплення (за формою №063/о);

дані лабораторних досліджень;

рекомендації щодо режиму на період адаптації дитини в дошкільному навчальному закладі, груп з фізичного виховання, диспансерних хворих — по спостереження та оздоровленню.

Медична документація видається на підставі даних медичного дитини. Якщо медичних протипоказань для перебування дитини у дошкільному навчальному закладі немає, а профілактичні щеплення виконані відповідно до Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони  здоров’я України «Про проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» від 16.09.2011 № 595 ( далі Наказ № 595), то  дитина отримує дозвіл на відвідування дошкільного навчального закладу.

Послуговуючись інформацією, наданою фахівцями районної дитячої поліклініки та батьками дитини, старша медична сестра планує свою роботу щодо профілактичних щеплень.

Довідка про епідеміологічне оточення видається  не раніше ніж за три дні перед безпосереднім  відвідуванням дитиною дошкільного навчального закладу у тому разі, якщо вона не перебувала у контакті з  хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями й у неї немає симптомів педикульозу та корости.

Варто зауважити, що огляди осіб віком до 18 років здійснюють за присутності батьків або опікунів, піклувальників, або інших законних представників безпосередньо у день вакцинації. У разі проведення щеплення  чи туберкулінодіагностики в дошкільних навчальних закладах чи загальноосвітніх навчальних закладах медичні огляди проводять у присутності медичного працівника.

 

Проведення планових профілактичних щеплень в умовах дошкільного закладу

Медичні працівники дошкільного навчального закладу проводять просвітню роботу серед батьків  дошкільників щодо значення вакцинації  як методу специфічної профілактики в боротьбі з інфекційними захворюваннями. Слід пояснити, що метою вакцинації є створення специфічної несприятливості організму до збудників інфекційного захворювання. Для того щоб не було загрози масовості інфекційного захворювання  серед дітей у дошкільному навчального закладі, відсоток  щеплених дітей у ньому має сягати не менше 95%. Якщо ж цей показник менший, інфекції  поширюватимуться.

Батьки, піклувальники, інші представники дитини мають знати, що обов’язкова вакцинація за віком на території України, що регламентовано Наказом № 595, проводиться проти таких основних інфекцій:

  • туберкульоз;
  • вірусний гепатит В;
  • дифтерія;
  • кашлюк;
  • правець;
  • поліомієліт;
  • гемофільна інфекція;
  • кір;
  • краснух;
  • епідемічний паротит.

Окрім  того, цим нормативним актом затверджені Рекомендовані інтервали між вакцинацією для профілактики кору, паротиту, краснухи й вітряної віспи та введенням препаратів крові, що містять специфічні антитіла.

Щеплення дитини можливе в разі висновку медичного працівника, що дитина здорова та не має протипоказань до вакцинації, та за інформованої згоди батьків. Один з батьків має надати згоду на проведення щеплення шляхом заповнення форми первинної облікової документації № 063/о «Інформована згода та оцінка стану здоров’я особи або дитини одним з батьків або іншим законним представником дитини на проведення щеплення або туберкулінодіагностики», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.12.2009 № 1086.

 

ВИДИ ВАКЦИНИ

 

Живі вакцини — містить ослаблений живий мікроорганізм. Наприклад, вакцини проти поліомієліту, кору, паротиту, краснухи або туберкульозу. Мікроорганізми здатні розмножуватися в організмі щепленої дитини і спричиняти вакцинальний процес, формуючи несприйнятливість організму до захворювання.

Інактивовані (убиті) вакцини — містять убитий цілий мікроорганізм. Наприклад, вакцини проти кашлюку, сказу, вірусного гепатиту А. Мікроорганізми вбивають фізичними (температура, радіація,ультрафіолетове світло) чи хімічними (спирт, формальдегід) методами.

Анатоксини — містять інактивований токсин. Який продукують бактерії. Наприклад, вакцини проти дифтерії та правця. У результаті обробки бактерій їхні токсичні властивості втрачаються, але залишаються імуногенні.

Хімічні вакцини — містять компоненти клітинної стінки чи інших частин збудника. Наприклад, вакцини проти коклюшу, гемофільної  чи менінгококової інфекцій.

Векторні (рекомбінантні) вакцини — отримані методами генної інженерії. Наприклад, вакцини проти гепатиту В та рота вірусної інфекції.

Синтетичні вакцини  - штучно створені антигенні детермінанти мікроорганізмів.

Асоційовані вакцини – вакцини різних типів, що містять кілька компонентів.

МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ ВІДМОВИ ВІД ВАКЦИНАЦІЇ

Зовнішнє епідеміологічне благополуччя останніх років, коли на території України не спостерігалося спалахів інфекційних захворювань, які здебільшого призводять до інвалідизації і смерті, вплинуло на зростання кількості батьків, які відмовляються вакцинувати своїх дітей. Певна роль у формуванні цієї тенденції належить представникам руху проти щеплень, які в засобах масової  інформації активно заперечують ефективність і безпеку вакцинації. Унаслідок — охоплення вакцинацією в Україні недостатнє для створення достатнього імунітету населення, який захищає від спалахів керованих інфекцій — дифтерії, поліомієліту, кашлюку, кору  тощо.

Небезпека масової відмови від вакцинації підтверджена багатьма прикладами розвитку епідемічних спалахів у країнах, значна частина населення яких вважала, що ризик захворювання і смерті від деяких інфекцій давно минув. Так, у великій Британії в 1970 – 80-ті рр. знизилося охоплення вакцинацією проти кашлюку з 81% до 31%, що призвело до епідемії. В Англії і Уельсі щорічно хворіли понад 200 тис. осіб і гинули не менше ніж 100 дітей на рік. Хвороба пішла на спад після підвищення охоплення вакцинацією до 90%. У Швеції з тієї  самої причини з 1979-го по 1996-й рік  60% дітей країни захворіли на кашлюк. Ситуація виправила лише масова вакцинація.

У США в 1992-2000-му рр.. зареєстровано 386 випадків захворювання на правець — інфікувалися 15 дітей, 12 із яких не були вакциновані через відмову батьків.

У Голландії в 1999-2000-му рр. спалахнула епідемія кору. Було зареєстровано 3250 випадків кору, з-поміж них 650 — тяжких з розвитком енцефалітів у п’яти випадках і три летальні наслідки серед тих, які знехтували вакцинацією.

У країнах СНД в 1990-99-ті рр. вирувала епідемія дифтерії: захворіли більше за 150 тис. осіб, близько 5 тис. людей померли. Зокрема, в Україні за цей період захворіло 19 тис. осіб, 696 із яких померло.

Порівняно нещодавні події, пов’язані зі зниженням охоплення вакцинацією від дифтерії, які призвели до жертв, в яких могло і не бути, досить швидко забулися, і все більше молодих батьків легко відмовляються від  вакцинації дітей, вважаючи, що  «їхніх дітей омине».  Однак,  у 2007 – 2008-му рр. в Україні 141 особа захворіла на дифтерію, серед яких 31 дитина, і 8 осіб померло. Інфекція не відступила. І за зниження рівня імунітету населення відмова від профілактичних щеплень може обернутися новою епідемією.

У 2002-му році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) сертифікувала Україну як територію, вільну від поліомієліту. Проте і сьогодні є реальна загроза поширення в країні «дикого» вірусу поліомієліту в разі його завезення з інших територій. Цей процес може спровокувати як зниження кількості імунізованих проти поліомієліту дітей, так і збереження захворюваності на поліомієліт в ендемічних країнах. У 2009-му р. в Афганістані. Індії, Нігерії і Пакистані зафіксовані 1424 випадки цієї хвороби. Враховуючи міграційні процеси, жодна країна не застрахована від завезення «дикого» вірусу поліомієліту.

Зверніть увагу, захворювання на поліомієліт — невиліковне, йому можна лише запобігти. Більшість людей, які перенесли це захворювання, залишаються інвалідами на все життя, і значна частина хворих — помирають.

Усю трагічних цих тверджень і гіркоту втрат відчули на собі батьки дітей, які захворіли в Таджикистані. Де в 2010-му р. було зареєстровано 711 випадків поліомієліту, що супроводжувався розвитком паралічів. Більшість хворих , до 89%, — діти від народження до п’яти років, 30 дітей померло. З 2002-го р. територія Таджикистану вважалася вільною від поліомієліту, однак зниження рівня  вакцинації впродовж останнього часу і завезення «дикого» вірусу поліомієліту в цю країну призвели до епідемічного спалаху і трагічних наслідків.

Останніми роками в Україні зафіксоване збільшення рівня захворюваності на кір. Близько 45 тис. осіб захворіло під час спалаху в 2005-2006-му рр. У 2005-му р. в Україні виявлено 89% всіх випадків захворювання на кір в Європейському регіоні. За даними ВООЗ, в 2011-му р. у глобальних масштабах відбулося 158 тис. випадків смерті від кору, зокрема і серед дітей до п’яти років. Більшість летальних наслідків кору відбувається через ускладнення:

енцефаліт;

тяжка діарея і пов’язана з нею дегідратація;

тяжка пневмонія.

Менінгіти належать до п’яти основних причин смерті дітей віком до року в Україні. Одним із основних збудників менінгіту є Hib-інфекція. Щороку в Україні  реєструють до 2 тис. випадків захворювань на бактеріальний менінгіт, більшості з яких можна було запобігти шляхом щеплення проти Hib-інфекції.

Ще одним захворюванням, від якого можна захиститися за помогою щеплення, єкраснуха. У дітей хвороба зазвичай передбігає в легкій формі, а от у вагітних на ранніх термінах може призводити до синдрому вродженої краснухи, що проявляється ураженням мозку, серця, очей і вух. За даними статистики, більше 78 тис. людей в України захворіли на краснуху в 2004-2008-му рр. і більше 50 тис. із них — діти. Також були виявлені випадки краснухи у вагітних, не щеплених жінок з наступним розвитком вродженої краснухи у дітей.

Останнім часом в Україні значно зросла захворюваність на кашлюк . Більше 9 тис. дітей захворіли в 2004-2008-му рр., і 6 із них — померли. Особливо небезпечний кашлюк для дітей віком до шести місяців, оскільки у них часто розвиваються важкі ускладнення, як от: пневмонія, енцефалопатія, ателектази та емфізема легень.

До нині в нашій країні є епідемія туберкульозу. Згідно з даним статистики, щодня в Україні 82 особи інфікуються, а 30 — помирають від цього захворювання. Серед жертв туберкульозу — чимало дітей. Доведено, що вакцинація знижує число смертельних випадків від туберкульозу серед дітей.

Отже, вакцинація дає змогу не лише запобігти розвитку інфекційних захворювань, а й зменшити тяжкість їх перебігу і ускладнень, мінімізувати ризик летальних наслідків. Проведення профілактичних щеплень зменшує ризик виникнення епідемій, забезпечує захист як дітей, так і дорослих від найбільш поширених і небезпечних інфекцій.

ДОГЛЯД ЗА ДИТИНОЮ ПІСЛЯ ЩЕПЛЕННЯ

Після  введення вакцини дошкільник має перебувати 30 хв. Під наглядом медичного працівника, щоб у разі появи алергічних реакцій йому була надана невідкладна кваліфікована допомога.

Протягом декількох днів після щеплення слід утриматися від введення в раціон дитини нових продуктів харчування.

Якщо 2-3 дні після щеплення у дитини немає апетиту, то це не є приводом для хвилювання, проте слід забезпечити звичний для дитини режим пиття.

Після щеплення не слід допускати переохолоджень та перегріву тіла дошкільника.

Щеплення не є протипоказанням для прогулянок на свіжому повітрі за умови доброго самопочуття та відсутності фізичних та психологічних навантажень.

Більшість щеплень призводять до появи більш-менш виражених місцевих і загальних реакцій.

 

Місцеві реакції на щеплення

Місцева реакція на щеплення — це «відповідь» тканин на введення вакцини, що виникає впродовж доби після вакцинації безпосередньо на місці ін’єкцій і може триматися протягом двох-десяти днів.

Прояви місцевих реакцій на щеплення:

набряк на місці ін’єкції;

почервоніння;

ущільнення;

біль;

дрібний червоний висип;

збільшення лімфатичних вузлів.

За всіх типів щеплень рекомендують утриматися від будь-якого локального лікування проявів місцевої реакції.

Якщо дитина розчісує місце ін’єкції, то слід покрити його легкою марлевою пов’язкою.

Найбільш виражені місцеві реакції спостерігають у разі введення  АКДП (почервоніння, набряк і біль на місці ін’єкції) та БЦЖ (утворення виразки).

За щеплення АКДП нерідко ущільнюється місце ін’єкції. Якщо вакцина введена в стегно, то дитина може злегка кульгати на одну ногу. Цю реакцію вважають нормальною. Протягом декількох тижнів ущільнення розсмоктується самостійно.

Існують різні ступені тяжкості місцевої реакції. Ступінь тяжкості шляхом вимірювання лінійкою діаметру почервоніння й набряку місця ін’єкції:

менше за 2,5 см — легкий;

2,5-5 см — середній;

Більше за 5 см — тяжкий.

За середнього або тяжкого ступеня місцевої реакції, а також у разі запалення лімфатичних вузлів і судин, потрібно терміново звернутися до лікаря.

 

Загальні реакції на щеплення

Через високу чутливість вегетативної нервової системи дитини на будь-яких подразників проведення вакцинації може призвести до загальних реакцій організму на цю профілактичну процедуру.

До загальних реакцій організму на вакцину належать:

підвищена температура тіла;

слабкість і сонливість;

головний біль;

біль у животі та суглобах;

нудота та блювання;

нетривала непритомність.

Одноразове блювання і короткочасний пронос не є приводом для занепокоєння і не потребують ніякого спеціального лікування.

Підвищення температури тіла – це нормальна реакція організму дитини на  щеплення, яка означає, що імунна система відреагувала на щеплення і починає виробляти імунітет.

Залежно від температури тіла загальні реакції  організму дитини на щеплення і починає виробляти імунітет.

Залежно від температури тіла загальні реакції організму дитини на щеплення поділяють за тяжкістю на три ступені:

+37,1…+37,5 0 С — легкий;

+38 0 С — середній;

Вище +38 0 С — тяжкий.

Обов’язково зверніться до лікаря або викличте швидку, якщо після щеплення у дитини:

зависока температура тіла (середній або тяжкий ступінь загальної реакції);

з’явилися судоми;

непритомність;

неспокійний психологічний стан;

не сприйняття їжі та пиття;

на місці щеплення утворився гнійний нарив.

Після проведення вакцинації батьки мають пильно стежити за самопочуттям, психофізіологічним станом дитини та дотримуватися рекомендацій лікаря.